Недарма кажуть, що щира праця не важка, бо вона дає справжнє задоволення. Хлопці та дівчата всіх класів разом з вихователями, батьками, шефами обережно встромляли яблуньки в ямку, обережно засипали землею. Коли  коріння було вже наполовину вкрите землею, деревце рясно поливали, примовляючи: «Рости й квітни!». Коли роботу було скінчено й інструменти прибрано, певний час постояли (сфотографувались, щоб пам"ятати місце, і не забувати поливати!) посеред посаджених дерев. Звичайно, плоди будуть пізніше, але кожен із нас у той момент уявляв собі, яким стане наш садочок за кілька років, як згадуватимуть нас учні, що навчатимуться в нашій школі за одне-два і більше десятиліть. І від того ставало так приємно.